Бандура — це український струнно-щипковий музичний інструмент, у якому поєдналися риси лютні та псалтиря. Її впізнають і за формою, і за звучанням: корпус у неї округлий, гриф короткий, а струн так багато, що сам вигляд інструмента вже справляє сильне враження. Бандуру часто називають одним із національних символів України, але її цінність не лише в символіці. Це складний, розумний, технічно цікавий інструмент із довгою історією розвитку.
Звідки взялася бандура і чи можна назвати точну дату її появи
Коли люди питають, коли винайшли бандуру, хочеться дати одну чітку дату, але з цим інструментом так не працює. Бандура не з’явилася в один конкретний рік, як фабричний винахід. Вона формувалася поступово, виростаючи з давніших струнних інструментів, споріднених із кобзою. Найдавніше зображення інструмента, який вважають предком бандури, пов’язують із фрескою XI століття в Софії Київській, а додаткові приструнки, які дуже змінили її конструкцію, почали додавати приблизно в XVI столітті. Тобто правильніше говорити не про момент винаходу, а про довгу еволюцію.
Як улаштована бандура і чому вона така незвична на вигляд
Секрет бандури в тому, що вона ніби стоїть на межі між кількома музичними світами. Від лютні вона успадкувала корпус і короткий гриф, а від цитрових інструментів — велику групу струн, розтягнутих по декі. На сучасній бандурі є басові струни, які йдуть уздовж грифа, і приструнки, розташовані на деці. Саме через таку конструкцію інструмент дає густе, дзвінке, багатошарове звучання, яке неможливо сплутати з гітарою чи арфою, хоча певна спорідненість із ними відчувається.
20 цікавих фактів про бандуру, які справді варто знати
- Бандура є українським струнно-щипковим інструментом, який у наукових описах порівнюють і з лютнею, і з псалтирем.
- Найдавніший візуальний слід бандуроподібного інструмента в Україні пов’язують із фрескою XI століття в Софії Київській.
- Її не винайшли в одну дату: бандура формувалася століттями як розвиток давніших кобзоподібних інструментів.
- Ранні інструменти мали значно менше струн — приблизно від 5 до 12.
- Згодом кількість струн різко зросла, і сучасні концертні варіанти можуть мати понад 60 струн.
- За даними Енциклопедії України, типовий діапазон для бандури — приблизно 32–55 струн, де окремо виділяють баси і приструнки.
- У сучасних київських академічних бандурах часто буває 55–65 металевих струн.
- Басові струни тягнуться вздовж грифа, а приструнки розміщені просто на деці інструмента.
- У старіших формах бандури були лади, і гра на ній ближче нагадувала лютню або гітару.
- Приструнки почали додавати приблизно в XVI столітті, і саме це стало одним із головних кроків до сучасного образу бандури.
- До XX століття інструмент не був повністю уніфікований: існували різні форми, строї та локальні варіанти.
- Сучасна бандура зазвичай хроматична, тоді як давніші форми частіше були діатонічними.
- Існують різні школи й типи бандури, зокрема київська та харківська.
- Київський тип сьогодні є найпоширенішим в академічному виконавстві.
- Традиційно на бандурі грали кобзарі, і в XIX та на початку XX століття серед них було багато незрячих музикантів.
- Бандура була не тільки концертним, а й співочим інструментом: вона супроводжувала думи, балади та історичні пісні.
- Ранні народні бандури часто мали близько 12–23 струн і виготовлялися вручну, без повної стандартизації.
- Спершу струни нерідко були жильними, але наприкінці XIX і на початку XX століття поширилися металеві.
- Для оркестрів створювали навіть різновиди бандури різного регістру — від пікколо до басових інструментів.
- Бандуру небезпідставно вважають одним із найвпізнаваніших музичних символів України.
Чому кількість струн у бандури така різна
Одне з найчастіших питань звучить дуже просто: скільки струн у бандури. І проста відповідь тут не спрацьовує. Усе залежить від типу, епохи, школи виготовлення і призначення інструмента. Старосвітські народні бандури могли мати близько 12–23 струн, ранні інструменти взагалі були ще скромнішими, а сучасні академічні й концертні моделі часто доходять до 55, 60 і навіть більше. Це дуже показова деталь: бандура не застигла в одному історичному вигляді, вона розвивалася разом із виконавськими вимогами.
Чому бандура стала більшою, складнішою і технічнішою
Що більше розширювався репертуар, то більше інструмент вимагав нових можливостей. Потрібен був ширший діапазон. Потрібні були складніші гармонії. Потрібна була точніша настройка для сцени, ансамблю, капели, академічного виконання. Саме тому в XX столітті бандура стала значно складнішою конструктивно: зросла кількість струн, усталилися певні стандарти, з’явилися хроматичні моделі й навіть механізми для переналаштування.
