Сприймати дитячий протез як зменшену копію дорослого та підходити до протезування малюків і підлітків з дорослою міркою – велика помилка. Діти ростуть, розвиваються, соціалізуються, і всі ці аспекти мають бути враховані.
За модифікаціями та принципом роботи дитячі й дорослі протези верхніх кінцівок схожі між собою — prothes.com.ua/protezuvannia-verkhnikh-kintsivok. Але є важливі відмінності й нюанси, на які слід зважати, підбираючи дитині штучну руку. Ми зібрали для вас декілька порад в цьому контексті. Сподіваймося, вони будуть корисними.
З якого віку можна користуватись протезом руки?
В цьому питанні фахівці одностайні: чим раніше – тим краще. За потреби перший протез малюку надягають вже в півроку-рік. Зазвичай це протез-тутор або косметичний виріб. Він не призначений для активних дій, проте допомагає дитині навчитися тримати рівновагу, сидіти й повзати. А ще – формує розуміння того, що у кожної людини має бути дві руки.
Приблизно з дворічного віку пасивний протез замінюють на активний тяговий. Він дозволяє засвоїти причино-наслідковий зв’язок між рухом плечима й спиною та стисканням пальців.
Біонічні конструкції також можуть бути дитячими. Проте вони здебільшого рекомендовані підліткам, здатним дбайливо й відповідально ставитися до чутливої та вартісної електроніки.
Зважайте на те, що малюк активно росте, тому штучну руку доведеться регулярно замінювати. Якщо гільза стала затісною, а робоча частина – коротшою за власну руку, час міняти протез. Правда, існують конструкції з опцією розширення гільзи та подовження каркасу. Вони фактично ростуть разом із своїм власником та потребують заміни рідше.
Яким має бути дитячий протез руки?
Почнемо з утилітарних якостей. Штучна верхня кінцівка для малюка або підлітка повинна бути:
- легкою – для м’язів, які тільки но формуються, кожен грам має критичне значення. Тому в дитячому протезуванні активно використовують полегшені пластики, а також можливості 3D-друку;
- міцними та простими у догляді: активні та допитливі малюки постійно піддають їх суворим випробуванням;
- ремонтопридатними. У пріоритеті – модульні конструкції, в яких можна замінювати окремі частини в разі їх виходу з ладу.
Естетично-психологічний аспект також має значення. Психологи не рекомендують намагатися приховати відсутність у дитини власної кінцівки, навпаки, зробити так, щоб оточуючі, особливо однолітки, сприймали протез як унікальну особливість.
Цього можна досягти за рахунок кольорових, прикрашених яскравими принтами виробів, конструкцій з кібердизайном тощо. Ідеально, якщо маленький пацієнт самостійно вирішить, як повинна виглядати його штучна рука.
Особливі аспекти навчання
Спеціалісти з протезування, фізіотерапевти та реабілітологи стверджують, що навіть найкращий дитячий протез руки – це лише 30-35% відсотків успіху. Решта залежить від правильного навчання та ерготерапії.
Ці процеси повинні проходити у вигляди гри, щоб не наскучити дитині, не викликати у неї спротиву та відторгнення. Для початку малюків навчають тримати баланс тіла. Потім – брати й кидати іграшки різного розміру та форми. По мірі набуття певних навичок завдання ускладнюються.
Важливо, щоб участь у процесі навчання приймали також батьки та інші члени сім’ї, виконуючи вдома завдання, поставлені фахівцем. Злагоджений комплексний підхід допоможе дитині оволодіти протезом за короткий час, зберігаючи при цьому психічну рівновагу та позитивне відношення до власного особливого стану.
